ІСТОРІЯ ЗАКЛАДУ

Як свідчать архівні відомості, у 1882 році в Михальчі була збудована і почала функціонувати дворічна народна школа, а до того часу в селі школи не було взагалі. Оскільки потреби населення в освіті збільшувалися, то 1892 року була збудована нова шестирічна школа, (в цьому приміщенні зараз знаходиться Будинок культури), а старе приміщення віддали під комунальну канцелярію (старе приміщення сільської ради). У 1896 році нараховувалося 497 дітей шкільного віку, навчанням охоплено 276, атестовано 222. Школу відвідували далеко не всі діти шкільного віку. Не кожна сім’я могла одягнути і взути своїх дітей, забезпечити їх  підручниками, шкільним приладдям. У школі працювало 6 вчителів, навчання велося українською мовою. 

За час румунської окупації стан справ в освіті змінився, мовою навчання стала румунська мова. Режим шкільного життя був не просто  жорстким, він був жорстоким: дітей у школі били за найменшу провину. Учням навіть на перервах не дозволяли розмовляти українською  мовою. У 1937 році дітей шкільного віку в Михальчі було 261, відвідувало школу 216, закінчило школу за останні три роки 32 дітей. За спогадами старожилів, навчання здійснювалося з 8 години ранку до 12 години дня. До шкільних предметів належали: румунська мова (читання і  граматика), природознавство, математика, історія, географія, фізичне виховання, домоводство.

У радянський період школа розпочала заняття в 1944 році. Школа перебралася у приміщення будинку дідича (поміщика), який емігрував до Румунії. Зараз тут приміщення сільської лікарні. Ця споруда мала досить оригінальний флігель, з високим шпилем, чимось схожим на шапки капуцинів, тому й школу часто називали «Капуциною» .   

У цей час серед учнів було чимало переростків, які не змогли вчитися в роки війни. Катастрофічно не вистачало підручників, приладдя. Були проблеми з учительськими кадрами: місцевих кадрів практично не було (за виключенням Марії Діонізіївни Тушинської-Каглюк). Більшість вчителів прибуло сюди за спецнаправленнями із Східної України. В перші післявоєнні роки приїхали в Михальчу і осіли тут Новосадський Микола Миколайович та його дружина Ніна Никифорівна, Унгурян Євдокія Євменівна, Тимошенко Галина Степанівна, Ужейко (Романовська) Єлизавета Сільвестрівна, Грищук Ганна Миколаївна,  Москалюк Минодора Михайлівна, Лаврук Наталія Михайлівна та ін.

У післявоєнний час школу очолювало багато директорів: Москалюк П.Н. (1944-1945), Бабенко М.П. (1945-1950), Грінберг І.Ф. (1950-1953), Андріанов (1953-1954), Снайдер (1954-1957), Кошелєв М.О. (1957-1959), Пещимуха М.І. (1959-1964), Казимирчук М.П. (1964-1972), Терлецький К.Г. (1972-1973),  Куравський О.О. (1973-1978), Косяченко Г.П. (1978-1985), Васкул Я.П. (з 1985). Двоє перших директорів були репресовані, і подальша їх доля невідома.

У 1955 році школа здійснила свій перший випуск учнів із середньою освітою. Середніх шкіл тоді було мало, тому в нашій школі навчалися учні з Мамаївців, Стрілецького Кута, Снячева та інших сіл. Перший випуск налічував лише тринадцять учнів,  але майже всі вони здобули вищу освіту.

  Один із перших педколективів

Михальчанські вчителі на екскурсії в 1958 році

З 1987 року Михальчанська середня школа працює в новому приміщенні. Відтоді наш заклад освіти змінив декілька назв, зрештою трансформувавшись у Михальчанський ліцей. Статус опорного ліцей отримав 2021 року.

Відкриття школи 1 вересня 1987 року

Create Your Own Website With Webador